ЗАГАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ, НА ЯКІ ДІТИ ЗАЗВИЧАЙ РЕАГУЮТЬ ПОЗИТИВНО

2016-10-21 425

  1. Якщо можете, ігноруйте негативну поведінку та зосереджуйте увагу на позитивних рисах. Діти потребують уваги. Відзначаючи їхні позитивні риси, ви мотивуєте їх поводитися так якомога частіше.
  2. Мотивуйте гарну поведінку заохоченнями. Це може бути ваша увага або заохочувальні слова.
  3. Критикуйте поведінку, а не людину. Наприклад: «Битися не можна, тому що…», а не «ти поганий, тому що б`єшся».
  4. Створюйте умови для навчання – наприклад: «Ти розбив чашку. Будь ласка, не неси наступного разу стільки чашок, адже ти бачиш, що їх легко розбити».
  5. Спонукайте дитину розуміти, що вона може помилятися, і це не є загрозою для ваших стосунків з дитиною, вони не припиняться через те, що відбулося.
  6. Будьте твердими. Дітям необхідно почуватися в безпеці – частково ця безпека з`являється через знання «правил».
  7. Не доводьте ситуацію до загострення. Краще не допустити конфлікту, ніж вирішити його.
  8. Чітко проговорюйте, чого ви очікуєте, і що трапиться у випадку, якщо зробити не так. Не думайте, що діти розуміють, що ви хочете від них, а тому пояснюйте, «чого саме» ви хочете. Наприклад, не говоріть «не роби безладу», а поясніть що саме називаєте безладом.
  9. Використовуйте конкретні вказівки. Наприклад, замість «не став туди чашку», скажіть – «постав чашку на стіл, а не на тумбочку». Таке спілкування дозволяє дитині взаємодіяти в позитивній обстановці, підвищує її самооцінку.
  10. Будьте справедливими й давайте розповідати свої історії. Діти часто почуваються не вислуханими, їм ні з ким поділитися своїми думками.
  11. Мотивуйте позитивними словами. Помічайте речі, які діти роблять добре. Позитивні реакції на сильні сторони дитини підвищують її самооцінку.
  12. Дозволяйте дітям брати відповідальність за інших на себе. Це підвищує значущість досягнень дитини та її самооцінку.
  13. Підвищуйте почуття контролю в дитині. Давайте дітям робити вибір і приймати рішення (хоч і не завжди варто залишати за дитиною останнє слово). Це посилює почуття відповідальності дитини за своє життя їй зменшує безпорадність. Таким чином дитина розуміє, що вона може одержувати те, що їй необхідно, без «сцен» (наприклад, істерик, плачу, тощо).
  14. Слухайте і співчувайте почуттям (думкам), які виражає дитина (або які, на вашу думку, дитина переживає), навіть якщо ви не погоджуєтеся. Це дозволяє дитині зрозуміти, що ви цікавитеся нею і що ви справедливі.
  15. Убезпечуйте її від сторонніх спостерігачів або виведіть дитину із ситуації.
  16. Відокремлення від дитини на певний час хоч і, ймовірно, буде позитивним, але в такий спосіб легко збільшити в неї почуття ізольованості та відстороненості. Краще наблизити дитину до себе, ніж відштовхувати її, виводити із ситуації. Наприклад, якщо виникає бійка, краще запропонувати дитині піти разом з вами, ніж відіслати її за чимось.
  17. Не перебільшуйте з покараннями. Запитайте себе (тільки чесно), якби ви були дитиною, чи здалося б вам це справедливим?
  18. Виходьте зі складних ситуацій із почуттям гумору, хоча гумор не повинен доходити до висміювання або приниження дитини.
  19. Просіть вибачення у випадку, якщо ви помилилися; якщо це доречно – поясніть, чому ви повелися саме так. Це показує дитині, що помилятися – нормально, а також те, що на помилках потрібно вчитися. Така поведінка сприяє встановленню довіри й поваги.