Перші чотири тижні перебування в школі – період гострої адаптації. Успішність адаптації визначає успішність навчальної діяльності, збереження фізичного та психічного здоров’я учнів.
Адаптаційні рівні
1. Високий рівень адаптації – першокласник позитивно ставиться до школи, її правил та вимог. Навчальний матеріал засвоює легко. Глибоко й повно опановує програмовий матеріал, розв’язує ускладнені завдання, чемний, уважно вислуховує вказівки й пояснення вчителя. Доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю. Виявляє високу зацікавленість до самостійної роботи, готується до всіх уроків. Має у класі позитивний статус.
2. Середній рівень - першокласник позитивно ставиться до школи, відвідування уроків не спричиняє негативних переживань. Розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально й наочно. Засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв’язує типові задачі. Зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, разом із тим потребує контролю з боку вчителя. Зосередженим буває тільки тоді. Коли робить щось цікаве для себе. Майже завжди готується до уроків і виконує домашні завдання. Доручення виконує сумлінно. Дружить з багатьма однокласниками.
3. Низький рівень – першокласник негативно або байдуже ставиться до школи. Часто скаржиться на нездоров’я, погане самопочуття, в нього переважає пригнічений настрій. Спостерігаються порушення дисципліни. Матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно. Самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу. До уроків готується нерегулярно, потребує контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку учителя, так і з боку батьків. Може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку. Для розуміння нового матеріалу і розв’язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків. Доручення виконує під контролем і без особливого бажання. Пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників.
Ознаки адаптації:
• Перебування у спокійному. Врівноваженому стані;
• На уроках стримані та уважні;
• На перервах жваві та рухливі;
• Виявляють інтерес до нових людей. Як дорослих, так і однолітків;
• Зацікавлено оглядають інтер’єр школи, вивчають розташування приміщень;
• Спостерігають за старшокласниками;
• Через тиждень вже добре орієнтуються в школі, демонструють свою орієнтаційну обізнаність батькам;
• Добре розуміють і з готовністю виконують вимоги вчителя, не очікуючи заохочення;
• Водночас позитивне оцінювання дитини, її дій, вчинків, результатів навчання є стимулом для підвищення її активності;
• Негативна оцінка сприймається адекватно;
• Навчальна діяльність, спілкування мають ініціативний характер;
• Активні на уроках, самі відповідають і ставлять запитання;
• Заводять знайомства з учнями інших класів;
• Проявляють різні види активності (мовленнєву, пізнавальну, рухову тощо)
• Успішно засвоюють навчальний матеріал.
Дезадаптація – це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушення в навчанні й поведінці, конфліктних стосунків, психосоматичних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, викривлень у розвитку особистості.
Ознаки дезадаптації:
• Труднощі у навчанні аж до стійкої неуспішності;
• Порушення у відносинах з однокласниками, батьками, вчителями;
• Небажання ходити до школи;
• Соматичні прояви: головний біль, порушення сну, біль у животі, порушення апетиту, пригнічений настрій, підвищена стомлюваність;
• Емоційні порушення;
• Зниження товариськості, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості та підвищені показники емоційної збудливості, тривожності, браку уваги на уроці, нездатності до тривалого зосередження, замикання у собі.
Причини дезадаптації:
1. Особливості методів виховання в родині:
• завищені очікування щодо навчальної успішності дитини, будь-яка невдача сприймається неадекватно,
• розмови про недоліки школи чи вчителя замість акцентування на приємних моментах,
• часті конфлікти з приводу навчання дитини, після чого все, що пов’язане з школою, втрачає привабливість,
• виховання дитини за типом „кумир родини”,
• байдуже ставлення батьків до навчання.
2. Порушення в системі відносин у школі:
• вплив на дитину самого процесу навчання,
• порушення відносин з однокласниками,
• об’єктивна критика недоліків учня з боку вчителя.
3. Індивідуальні особливості психічного розвитку дитини:
• не сформованість мотивації учня,
• невисокий інтелектуальний потенціал,
• затримка психічного розвитку,
• гіперактивність,
• труднощі у вольовій регуляції поведінки, уваги, навчальної діяльності,
• чутливість до несприятливих впливів навколишнього середовища,
• підвищена чутливість нервової системи,
• підвищений рівень тривожності,
• агресивність, замкненість,
• інертність нервових процесів,
• хронічні захворювання, ослаблення організму,
• відсутність підготовки до школи.
За більш детальною інформацією звертайтесь до працівників психологічної служби школи.