Думаєш, підготовка до ЗНО з літератури — це перелік творів, які треба прочитати? Віриш, що прочитані повні варіанти забезпечать тобі 100% правильних відповідей на тесті? Тоді я тебе розчарую.
Прочитані тексти — це важливо, але вони складають лише половину успіху. І навіть якщо ти додатково переглянеш одним оком теорію, цього буде ще недостатньо. Та й визубрювати довідники теж немає сенсу.
То ж які секрети підготовки до ЗНО з української літератури?
1. Вивчи пари автор — назва
Здається, що це й так зрозуміло, правда? Але дуже часто це випадає з поля зору абітурієнтів, і в результаті призводить до втрати «легких балів».
Як же не переплутати, що Іван Карпенко-Карий написав «Мартина Борулю», а Микола Куліш «Мину Мазайла»? Створюй асоціації! Наприклад, «карий Боруля» або «Мазайло їсть куліш Миколи» (хто не знає, куліш – це страва, а Миколу ми додаємо, бо є ще Пантелеймон Куліш – не рідня, однофамільці) :)
Найкраще створювати яскраві візуальні образи, які можна намалювати. Для пари Вороний «Блакитна Панна» це може бути «ворона блакитного кольору» або «панна в блакитному на чорному (вороному) коні». Не бійся фантазувати!
2. Звертай увагу на деталі
Коли ми читаємо художній текст, то сприймаємо загальний сюжет, майже не концентруючись на нюансах. Проте саме знання деталей допомагає правильно відповісти на більшість запитань тесту. Що належить до важливих деталей? Назви населених пунктів, епіграфи, час подій, присвяти, жанрові різновиди, паралелі з іншими творами.
Наприклад, для «Думи про Марусю Богуславку» важливі такі деталі: Чорне море, турки, Великдень,700 козаків, 30 (33) років, м. Богуслав.
Дуже зручно робити для себе узагальнюючі таблиці.
3. Поважай другорядних персонажів
Не лише головні герої заслуговують на те, щоб їх пам’ятали. Часто в запитаннях на відповідність перевіряють знання саме другорядних персонажів. Тому увага до «другорядних» може принести тобі 4 бали!
4. Навчись працювати з цитатами
Щороку кілька завдань передбачають вміння аналізувати цитати. Вивчити всі цитати напам’ять нереально, можеш навіть не намагатись. Достатньо знати, що в кожній цитаті є ключові слова. От саме їх треба вивчати. Що це за цитати? Найчастіше – цитатна характеристика персонажів.
Наприклад, опис Івана Брюховецького з роману «Чорна рада»: «Чоловiчок сей був у короткiй старенькiй свитинi, у полотняних штанях, чоботи шкаповi попротоптуванi – i пучки видно. Хiба по шаблi можна було б догадуватися, що воно щось не просте: шабля аж горiла од золота, да й та на йому була мов чужа. I постать, i врода в його була зовсiм не гетьманська».
Що тут ключового: «старенька свитина», «шабля аж горіла од золота», «врода… не гетьманська». Запам’ятовуємо, що Брюховецький одягався просто, але носив золоту шаблю, а оскільки автор твору не вважав його хорошим кандидатом на гетьманство, то описує його вигляд як «не гетьманський».
Ключові слова краще виписувати в конспект, де ти занотовуєш основні відомості про твір, щоб потім перед ЗНО все швидко пригадати.
5. Вчи вірші напам’ять!
Багато цитат є саме з віршів, а оскільки в них немає сюжету чи великої кількості ключових слів, то складно відрізнити один вірш від іншого. Постарайся вивчити їх напам'ять (що більше, то краще). Почни з тих, які тобі подобаються. Тоді переходь до тих, які найскладніше вирізнити з-поміж інших. І пам’ятай, що треба знати не лише текст вірша, а і його автора.
А ще це чудова вправа для розвитку пам’яті :)
Тепер ти знаєш, де знаходяться кілька підводних каменів на шляху до омріяних 200 балів та як їх обійти! Використай ці знання з користю для себе ;) Успіхів тобі!
Ну, а тепер декілька шпаргалок з літератури!
Псевдоніми письменників
Панас Мирний – Рудченко Панас Якович
Олександр Олесь – Кандиба Олександр Іванович
Іван Карпенко-Карий – Тобілевич Іван Карпович
Григорій Квітка-Основ'яненко – Квітка Григорій Федорович
Марко Вовчок – Вілінська Марія Олександрівна
Іван Нечуй-Левицький – Левицький Іван Семенович
Микола Хвильовий – Фітільов Микола Григорович
Остап Вишня – Павло Губенко, П. Грунський, П. Чечвянський
Іван Багряний – Лозов’ягін Іван Павлович
Леся Українка - Косач (Квітка) Лариса Петрівна
Кому присвячено твір
Т.Шевченко – «Кавказ» (іскрєннєму моєму Якову де Бальмену)
«Гайдамаки» (Григоровичу на пам’ять 22.04.1838)
«Катерина» (Жуковському)
М.Коцюбинський «Intermezzo» – Кононівським полям;
О. Кобилянська «Земля» – Батькові письменниці;
М. Хвильовий «Я (Романтика)» – «Цвітові яблуні»
Гр.Тютюнник «Три зозулі з поклоном» – Любові Всевишній;
М. Вовчок «Інститутка» – Т.Шевченку.
Місце подій, описаних у творі
«Бондарівна» — у Богуславі;
«Наталка Полтавка» Івана Котляревського — під Полтавою;
«Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького – у Семигорах;
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного – у Пісках;
«Сон» Т.Шевченка – в Україні, в Сибіру, в Петербурзі;
«Чорна рада» Пантелеймона Куліша – на хуторі Хмарище, у Києві, у Ніжині;
«Intermezzo» М.Коцюбинського – біля Кононівки;
«Лісова пісня» Лесі Українки — на Волині;
«Камінний хрест» В. Стефаника — на Західній Україні;
«Подвійне коло» Юрія Яновського — під Компаніївкою;
«Шаланда в морі» Юрія Яновського — біля Одеси;
«Місто» Валер’яна Підмогильного — у Києві;
«Сом» Остапа Вишні — на річці Оскіл;
«Мина Мазайло» М. Куліша – у Харкові;
«Україна в огні» О.Довженка – у Тополівці;
«Зачарована Десна» О.Довженка — на березі Десни;
«Маруся Чурай» Ліни Костенко — у Полтаві, Києві;
«За мить щастя» Олеся Гончара — у Рангуні;
«Тигролови» Івана Багряного — Сибір, праліси Сіхоте-Аліня.
Стилі/Письменники/Твори/Жанри
Орнаменталізм–
“Слово про похід Ігорів” поема, героїчна пісня
Монументалізм
Нестор “Повість минулих літ” літопис
Бароко
Г.Сковорода “De libertate” “Всякому місту – звичай і права” “Бджола та Шершень” лірика гром. Байка епічна
Класицизм
І. Котляревський “Наталка Полтавка” “Енеїда” драма поема
Сентименталізм
Г. Квітка-Основ’яненко “Маруся” повість соц.-побут.
Романтизм
Т.Шевченко “До Основ’яненка” “Катерина” “Гайдамаки” лірика поема поема
П. Куліш “Чорна рада” роман істор.
М. Вовчок (Вілінська) “Максим Гримач” оповідання
О. Гончар “Модри Камень” новела
В. Сосюра “Любіть Україну” лірика гром.
Реалізм
Т.Шевченко “Мені однаково” “Кавказ” “Сон” (комедія) “І мертвим і живим…” “Заповіт” лірика невільнича поема сатир. поема сатир. поема-послання лірика
І. Нечуй-Левицький “Кайдашева сім’я” повість сусп.-побут.
П. Мирний (Рудченко) “Хіба ревуть воли як ясла повні?” роман соц.-псих.
І. Карпенко-Карий (Тобілевич) “Мартин Боруля” трагікомедія
Модернізм
М. Куліш “Мина Мазайло” трагікомедія
І. Драч “Балада про соняшник” лірика
Неоромантизм
Л. Українка (Косач) “Contra spem spero!” “Лісова пісня” лірика гром. драма-феєрія
І.Франко “Гімн” “Чого являєшся мені у сні” “Мойсей” лірика гром. Лірика інтимна поема-притча
М. Коцюбинський “Тіні забутих предків” повість
О. Довженко “Зачарована Десна” кіноповість
Г. Тютюнник “Три зозулі з поклоном” новела
Л. Костенко “Маруся Чурай” “Страшні слова, коли вони мовчать” роман у віршах істор. лірика
І. Багряний (Лозов’ягін) “Тигролови” роман пригодн.
М. Вороний “Блакитна Панна” лірика
П. Тичина “О панно Інно” “Арфами, арфами..” “Ви знаєте як липа шелестить” лірика лірика лірика
Богдан-Ігор Антонич “Різдво” лірика
Неокласицизм
М. Рильський “Молюсь і вірю” лірика
Є. Маланюк “Стилет чи стилос” лірика
Імпресіонізм
М. Коцюбинський “Intermezzo” новела
Експресіонізм
В. Стефаник “Камінний хрест” новела
М. Хвильовий (Фітільов) “Я (романтика)” новела
Екзистенціалізм
В. Підмогильний “Місто” роман урбаніст.
Символізм
О. Олесь (Кандиба) “Чари ночі” “О слово рідне! Орле скутий!” лірика лірика
Сюрреалізм
В. Стус “Як добре те, що смерті не боюсь я” “О земле втрачена, явися!” лірика лірика невільн.
Неонародники
А. Малишко “Пісня про рушник” пісня
В. Симоненко “Лебеді материнства” лірика
О. Вишня (Губенко) “Моя автобіографія” “Сом” усмішка
Цитати про письменників
Іван Вишенський
«Наближається до кращих взірців барокового стилю» Д. Чижевський
Григорій Сковорода
«Український Сократ», «український Горацій», «український Езоп». Григорій Квітка-Основ’яненко
«Засновник нової української прози». Т.Шевченко
«Утни батьку, щоб нехотя на весь світ почули, що діялось в Україні» слова Т.Шевченка до Основ’яненка
Іван Котляревський
«Енеїда — поема народна, істинно класичне творіння», «Енеїда — твір, наіскрений сонцем, розпашілий од земних пристрастей» О. Гончар
«…сила п’єси «Наталка Полтавка»в надзвичайній простоті, правді і, найголовніше, в любові автора до свого народу, в любові, котра з серця І. Котляревського перейшла на його твір». І. Карпенко-Карий
«І. Котляревський — Коперник українського слова». М. Рильський
«І. Котляревський перший проорав глибоку борозну на цілині нової української національної культури… Те, що зробив автор «Енеїди» і «Наталки Полтавки», лишиться жити у віках. Простота, правда, любов до народу роблять невмирущими, безсмертними творіння І. Котляревського, слава якого справді «сонцем засіяла». Є. Кирилюк
«Над книжкою твоєї «Енеїди»/ Нащадок схилить радісне чоло». В. Сосюра
«Наталка Полтавка»була цілком новим, оригінальним явищем в українській літературі, вона поклала початок національній українській драматургії і національному українському театрові». Є. Кирилюк
«І. Котляревський показав, що і під грубою свитою б’ється людське серце». М. Коцюбинський
«Він між нами тепер! Він зібрав нас усіх! / Хто ж на поклик його озоветься? / З-поза довгих ста літ чи ви чуєте сміх? / То Іван Котляревський сміється». М. Вороний
Тарас Шевченко
«Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури» І. Франко
«Шевченко як поет — це був сам народ, що продовжував свою поетичну творчість.» М. Костомаров
Пантелеймон Куліш
«Куліш – перворядна зірка в нашому письменстві, великий знавець української мови, а притім добрий знавець язиків і літератур європейських народів».
І. Франко
«Панько Куліш - це обдарована особа, неповторна і трагічна, навіть трагікомічна, народник без народу, елітист без еліти, літератор без літератури, політик без політичного діяння». Юрій Шерех
Марко Вовчок
«Основоположниця дитячої української прози»
І.Нечуй-Левицький
«Великий артист зору», «Всеобіймаюче око України». І. Франко
«Арена людських пристрастей» Євген Гуцало про «Кайдашеву сім`ю».
Панас Мирний
«Корифей української прози», «Перший симфоніст української прози» «В цій людині билося палке серце патріота, справжнього гуманіста». О. Гончар
І.Франко
«Написав другий заповіт українському народові» Ю.Шевельов про «Гімн»
«…У важкі часи безправ’я і темряви він був для Західної України і університетом, і енциклопедією, і академією наук, і народним, не затвердженим ніякою монаршою ласкою міністром культури та освіти…» П. Тичина
«Іван Франко — це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості. …Франко живе в народній пам’яті як великий Каменяр…». М. Рильський
Леся Українка
«Дочка Прометея» «...єдиний мужчина» І. Франко
«...геніальна жінка» М. Павлик
«Леся Українка! Це звучить узагальнююче, як ім'я, в якому злились мільйони українок і українців, мільйони безвісних чесних борців за свободу, які в глухі часи жорстокого царизму вслід за російським пролетаріатом не побоялися устати проти гніту й рабства». П. Тичина
Ольга Кобилянська
«Гірська орлиця» «Пишна троянда в саду української літератури» М. Старицький
«Велика українська письменниця, бо час нічого не заподіяв її творам, а тільки утвердив їх в нашому народі». В. Земляк
«Її твори відзначаються реалістичною правдою, глибоко захоплюючим способом зображення, силою почуття і мистецькою красою форм і мови».
Михайло Коцюбинський
«Великий сонцепоклонник» В. Стефаник
«Се правдивий артист із Божої ласки, яким уже нині можемо повеличатися перед світом». І. Франко
«Бетховен українського села» «Як коротко, сильно і страшно пише ця людина» Максим Горький
В.Винниченко
«Майстер психологічного аналізу» «І відкіля ти взявся у нас такий» І. Франко
Павло Тичина
«Павло Григорович Тичина - це шукання й шукання, праця і вимогливість, і, нарешті, вміння з безконечного плину образів відібрати найсвіжіший, наймісткіший, наймузикальніший» О. Гончар
«Тичина уже в «Сонячних кларнетах»відкрив усі свої козирі, а потім не раз був примушений до гри слабої і безкозирної». М. Зеров
М. Рильський
Все для людини і завжди з людиною — цей заповіт Рильський проніс крізь бурю і сніг, крізь усе своє життя». М. Стельмах
«…Рильський досить витончений і складний поет… І живе він зі своїм часом, напружено і уважно в навколишнє життя вдивляється, уміє помічати в його глибині струю вічно людського, близького всім часам і народам». М. Зеров
Володимир Сосюра
«Глибинно-бентежний березень та замріяно прозорий вересень».М. Стельмах
М. Хвильовий
«Основоположник української прози ХХ ст.»
Є. Маланюк
«Поет залізних строф»
А. Малишко
«Солов'їне серце України»
Іван Драч
«Сонячний поет»
Василь Стус
«Поезія Василя Стуса – наскрізь людська і людяна, вона повна піднесень і падінь, одчаїв і спалахів радості, прокльонів і прощень, криків болю й скреготів зціплених зубів, зіщулень у собі і розкривань безмежності світу» Ю. Тевельов
«Цільність і всеохопність… патріотизму» М. Коцюбинська
